Кому вигідно вчити нас толерантності?

Ярослава Ви маладєц… Зараз налетять на вас толєрантні колєги і почнуть вас тролити…

Я много общаюсь с приезжими студентами, у которых несколько иной, отличный от нас, цвет кожи, и могу сказать, что практически все они достаточно вежливы и спокойны.

Тем не менее один мой друг, работавший в медакадемии преподавателем для иностранных студентов, сделал одно наблюдение — приезжие их более богатых стран ведут себя более нагло и вызывающе, чем те, кто приехал из стран более бедных.

Кроме того, не стоит драматизировать — проблемы начинаются тогда, когда в определенный город/страну приезжают не просто люди с другим цветом кожи, а дельцы — они же барыги и бизнесмены. Это априори означает, что вслед за ними подъедут представители криминальных структур — а вот уже тогда приезжие начнут себя вести нагло и аггресивно.

«Толерантність» — політичний інструмент у руках транснаціонального капіталу. Усереднення і змішування — засіб довгострокової селекції нового, більш покірного людського типу. З тими чи іншими зауваженнями це визнають навіть такі ліві мислителі, як Ноам Хомський. Статистика цілком прогнозована: до сер. XXI ст. частина европейських народів стане меншістю у власних країнах.

Попомніть моє слово… ми випускаємо на волю дискурс демона, якого ще ніхто не зміг втихомирити… Це добром не скінчиться…

"Речь Ингрид Карлквист 9 июля 2012 года в Европейском парламенте

Уважаемые дамы и господа. Меня зовут Ингрид Карлквист и я родилась в Швеции в 1960 году, когда социал-демократы собирались править вечно и присно, и наша страна была самым хорошим и самым безопасным местом и символом прогресса в мире. Сейчас я живу в Абсурдистане — стране, которая имеет самый высокий показатель зарегистрированных изнасилований в мире, сотни так называемых «зон отторжения», где люди живут за пределами шведского общества, и с газетами, которые скрывают все эти ужасные факты от людей. Я чувствую себя так же, как Дороти Гейл в Волшебнике из страны Оз — торнадо пришел и унёс меня за тридевять земель от дома и бросил меня в стране, которую я не знаю. «Тото, у меня есть ощущение, что мы не в Швеции больше». Как Дороти я ищу способ, чтобы найти мой дом, но на пути я встречаю только львов без мужества, чучел без мозгов и оловянных человечков без сердца.

Когда я росла нашим премьер-министром был Таг Эрландер, социал-демократ. В 1965 году он сказал в парламенте, после ожесточенных беспорядков в Америке: «Мы шведы живем в такой счастливой стране. Население в нашей стране является однородным, и я имею ввиду не только расовые различия: многие другие аспекты тоже».

Сейчас я живу в стране, которая не является однородной в любом смысле. Улоф Пальме, который пришел после него, решил, что однородность — это плохо, и открыл наши границы для людей со всего мира. И политики со всех сторон, и правые и левые, стали рассказывать нам, что нет такого понятия, как шведская культура, шведские традиции стоит отменить, и что мы, шведы, должны быть благодарны, что так много людей с реальными культурой и традициями приехали к нам. Мона Салин, позже лидер социал-демократов, сказала в интервью 2002 года журналу Euroturk, когда её спросили, что такое шведская культура: «Шведы должны интегрироваться в новую Швецию. Старая Швеция не вернется».

В этой Новой Швеции мы имеем больше изнасилований, чем в любой другой стране Европейского Союза, по данным исследования, проведённого профессором Лиз Келли из Англии. Более 5000 изнасилований или покушений на изнасилование было зарегистрировано в 2008 году (в прошлом году более чем 6000). В 2010 году другое исследование сообщает, что только одна страна в мире имеет больше изнасилований, чем в Швеции, и это Лесото в Южной Африке. На каждых 100 000 жителей Лесото имеет 92 зарегистрированных изнасилования, Швеция — 53, США — 29, Норвегия — 20 и Дания — 7.

В 1990 году власти отметили 3 района Швеции, пригороды, где живут в основном иммигранты, где высокая безработица, почти все живут на пособие и дети не могут сдать экзамены. В 2002 году они назвали 128 таких областей. В 2006 году у нас их было 156 и потом их перестали считать. В некоторых городах, как в Мальме, где я живу, треть всех жителей живут в подобных зонах отторжения.

Что Таг Эрландер имел в виду, когда он сказал, что шведское население было однородным, расово, но и во многих других аспектах? Я думаю, он имел в виду такие вещи, как норму, ценности, культуру и традиции. Чувство локтя. Он знал, что в шведской культуре было все это, в отличие от Моны Салин.

В Новой Швеции мы должны держать вооруженных полицейских в наших больницах, потому что соперничающие семьи воюют друг с другом в больничных палатах. Они палят друг в друга на улицах и они грабят и бьют стариков. Уровень преступности растет с каждой минутой, но шведские политики и журналисты говорят нам, что это не имеет абсолютно ничего общего с иммиграцией. Тот факт, что наши тюрьмы полны иностранных граждан это просто совпадение или объясняется социально-экономическими факторами.

На протяжении многих лет я была журналистом в средствах массовой информации. Но я всегда была недоверчива, подозрительно относилась к тому, что, как говорили, было правдой. Когда все побежали в одном направлении, я повернулась в другую сторону, чтобы посмотреть, что там. В январе 2011 года произошло то, что заставило меня потерять последнюю веру в шведских журналистов. Я пригласила датского журналиста Микаэля Ялвинга говорить о своей выходящей книге «Абсолютная Швеция — Путешествие в Страну Молчания". Председатель позвонил мне и сказал: Мы должны отменить Ялвинга. Он подразумевал, что тот, кто придет на эту встречу, может поддаться его националистическим идеям и, вероятно, может стать нацистом. Видите ли, каждый с иным мнением в Швеции — это нацист! Вот как это работает в Новой Швеции, стране, которую я называю Абсурдистан. Стране молчания.

Ситуация в Швеции гораздо хуже, чем в Дании. В Швеции никто не говорит о проблемах иммиграции, о смерти проекта «Мультикультурность» или исламизации/арабизации Европы. Если вы это сделаете, вы будете расистом, исламофобом или нацистом. Это то, что произошло со мной, когда я основала свободное общество прессы в Швеции. Мое имя волокли в грязи в больших газетах, таких, как Sydsvenskan, Svenska Dagbladet, и даже мои собственные коллеги журналисты.

Так что теперь мне нужна Глинда, Добрая Волшебница Севера, чтобы помочь мне найти мой дом! Я не думаю, что это сработает, если я просто щёлкну пятками, как сделала Дороти, чтобы проснуться в своей спальне в Канзасе. Но если вы нас поддержите, вы поможете мне стать на один шаг ближе к дому. К Швеции, которая когда-то была, к Швеции, в которую я хочу обратно.

Ингрид Карлквист, речь в Международном союзе гражданских свобод, 9 июля 2012 года в Европейском парламенте в Брюсселе."

(Речь Ингрид Карлквист 9 июля 2012 года в Европейском парламенте)

Шановна Ярослава!
1. Ніхто нікого нічому не вчив. Переглядали фільм, обговорювали проблему.
2. Реалізація проекту здійснюється виключно ресурсами організаторів проекту.
3. Позитивно сприймаю Вашу пропозицію працювати у напрямку боротьби із нелегальною міграцією. Можемо обговорити, що Ви та наша організація можемо зробити у цьому напрямку…
4. Тему толерантності присутні обговорювали виключно у ракурсі насилля над людьми іншої раси. На заході кожен, навіть Ви, міг вільно висловлювати свою точку зору.
5. Запрошую Вас на Захід 2, присвячений дискримінації за ознакою інвалідності. Впевнений, Ваша присутність, висловлена позиція відностно проблеми допоможе присутнім краще розібратися в проблемі.

Мені ніколи не подобався термін «чорношкірий»… Чому в такому разі вже не замінити його на «альтернативно пігментований»?..
Дискримінація осіб іншої раси починається саме з таких слів. В Америці ж взагалі прийняли назву «афроамериканці» і ні в кого немає жодних запитань…

Навіть самі європейські країни визнали, що створили собі проблеми запускаючи всіх і вся. Справа, в основному, це в створюванні ГЕТТО, любих. Навчаючись за кордоном сам був гетто, але не надовго. Багато хто з імігрантів відмовляється приймати традиції, виховання і культуру країни куди вони мігрували. Починається те, що ми називаємо РАЙОНАМИ. Ось тут ми втрачаємо, друзі. Іноземці мають приїздити, отримувати освіту, інвестуючи цим і повертатися до себе додому. Це, в принципі, правильно!
Стосовно чорних, коричневих, білих і жовтих. Що образливого в кольорі, чорний це протилежність білому. Все інше це забобони. І знову ж, я не розумію, чому ось такий захист в сторону негрів? Кажуть що вони страждали, були рабами. Ну то і в Україні було кріпосне право. Хтось згадує про це? я б хотів щоб мене після цього називали не білий, а супер центрально європейський. Чи в Європі мало людей працювали на багатіїв за шматок хліба. Я поважаю всіх людей, але буду говорити все своїми словами, якщо він білий — значить білий, чорний значить чорний. А говорити комусь афроамериканець, а в стороні називати його негром (якщо це образливо), хіба це не низько? В багатьох випадках стається саме так.

Додам і я своїх 5 копійок!) Так з багатьма аргументами я згоден, але є такі моменти, коли шановне панство відходило від теми і переходило до персоналій. Від себе додам, що дійсно нехай іноземці (скажу толерантно) приїжджають сюди здобувають освіту, дають робочі місця нашим викладачам та роблять рейтинг нашим ВНЗ за кордоном...і повертаються назад до себе, як казав пан Сергій. Особисто я не дуже хочу, щоб якийсь чорномазий (ой пардоньте), себто негр одружився на мої дочці, та народив мені маленьких бусурманчиків (потім бігай, збирай їх по деревам, а не дай Боже, ще хтось з них стане президентом США, ні дякую!). Так дійсно утримувати їх у міграційних гетто є небезпечним, для країни в цілому, оскільки це створить загрозу нац. безпеці. Тому єдиний і достойний вихід з цього положення депортація!, приклад Італії…

Я не є прихильником негативного ставлення до іноземців. Думаю, що питання впускати чи не впускати іммігрантів має вирішуватися на рівні влади. Тим, кому не подобаються іноземці, раджу у першу чергу вибирати тих політиків, які виступають проти імміграції. А ось самому вирішувати, які люди мають знаходитися в Україні — справа недобра. Що дасть вороже ставлення до іноземців? Що від цього покращиться наше життя? Збільшиться наш добробут? Думаю, що навпаки ворожнеча нічим добрим не закінчиться. Імідж України у світі упав і без цього.
У чомусь погоджуюся зі Святославом, що потрібно розрізняти людей за кольором шкіри, в окремих випадках, але це лише в окремих випадках, коли є необхідність ідентифікації тієї чи іншої людини. Називати людину білою чи чорною — неприйнято в особистому спілкуванні, якщо вважається, що людина може ображитися. Коли чоловік є лисий, то людина з високим культурним рівнем не дозволить собі сказати: «Пішов лисий» чи «Привіт, лисий», але в окремих випадках, вона може описати зовнішність чоловіка, наприклад, коли це необхідно міліції.
В астрології людина, яка народилася під якимось знаком зодіаку, наче отримує назву знаку зодіку, але це не вважається нетолератним, бо так прийнято (популярні гороскопи друкуються у більшості газет і журналів). Прийнято також, коли лікар каже пацієнту, що той страждає від алкоголізму чи наркоманії, а якщо вже цього пацієнта називає звичайна людина алкоголіком чи наркоманом, то такі слова можуть розцінюватися як образа.
Межа між толерантністю і нетолерантністю є дуже розмита, і залежить від ситуації, від етичних і культурних норм.
Знаєте яка толерантність найгірше шкодить українцям? Толерантність до влади, толерантність за гроші.

...І не забувати про себе — починати із себе: