Попит на диво

Блоґ: Ярослава Максимюк

«Привіт) Як справи?.. – нове повідомлення від Андрія, одного знайомого. Можливо, він хотів з нею зустрічатися, але його кроки були надто несміливими.
«Привіт. Як зустрічаєш Новий рік?», — Микола, віртуальний знайомий.
«Привіт) Ще не знаю, а ти?», — Уляна.
«Я би хотів його зустріти з коханою дівчиною»
«Але, дай вгадаю, жодну зі знайомих дівчат ти не вважаєш гідною?»
«Є одна, але в неї є хлопець…»
Знову напівнатяк…
До Нового року залишалося 5 днів… Міф-казка про новорічні дива, схоже, живе у свідомості наших людей. Попит на диво різко зріс. Напевно, кожна людина, зізнається вона собі чи ні, мріє про справжнє взаємне кохання… Знайомі і не дуже хлопці активно писали Уляні.
Тільки Він нічого не писав, не дзвонив. Відповідав на її повідомлення, але повільно. Схоже, шанси стати чиєю здійсненою мрією, були великі.
Сергей
Задумалась всерьез Улюша-
Ей пишет не медведик ведь из плюша,
А может уголовный єлемент,
Улучил, что удачненький момент
И Ульяну хочет враз захомутать
Мечты ее девичьи растоптать.
А может он маньяк, как Чикатило,
Земля его быть может не носила
Быть может юных дев он совратитель
Или мальцов прыщавых здесь растлитель?-
Так как же все же правду распознать,
В капкан амурный чтоб не попадать?
Але Уля була байдужою. Не хотіла розуміти натяки, не хотіла будувати нові стосунки, не хотіла нічого. Ближчі 2-3 місяці просто хотіла відпочити від стосунків.
Під ногами – розтоплений сніг, транспорт по вулицях ледь повзе. Робота, вуличне болото, дім… І байдужість, яка вбиває більше, ніж всі ризикові і безнадійні намагання домогтися бажаного. Уля не очікувала дива. Вона весь рік намагалася втілити в життя свої бажання і мрії. В чомусь виходило, але в більшості витрачала марно сили і енергію. Але десь в глибині її душі жила віра в диво… і справжню любов.
В маршрутці – напівтемрява. На дорозі – пробка. Русява дівчина в обємній куртці сидить з невеликою ялинкою. ЇЇ сусіди – дядьки з приміського села – неквапом бесідують.
— От якраз таку ялинку і треба. Аби маленьку, але живу. Бо штучна – то не то. Нема того запаху. А з ялинки потім можна ванни робити, інгаляції. Скільки така коштує? – до дівчини.
— Двадцять п’ять гривень.
У двох жіночок своя розмова.
— Як я була маленька, пам’ятаю, сніг прибирали. За тиждень то всьо вивозили. То як сніг чистий, то його на поля можна вивезти, а зараз шо вже з ним зроблять?
— Голова міста сказав, шо не треба сніг прибирати – сам розтопиться. Гроші вкрали, та й вже нема за шо сніг чистити. Де ті тонни піску, які казали, шо купили?
Уляна у куточку, в навушниках, притулилася головою до стінки. До її зупинки далеко. Після нудної виснажливої роботи хочеться спати. Як зустрічати Новий рік? Друзі кликали в гори, але то для неї задорого. З залицяльниками також не хоче.
… Телефонний дзвінок. Номер Олега. Серце калатає в грудях.
-         Алло…
-         — Алло. Привіт, давай зустрінемося сьогодні.
Уляна стримує своє щастя, аби не посміхатися перехожим.
Але все-таки…
— Ну ми ж розійшлися, і смисл зустрічатися… Ти ж сам не хотів мене бачити…
-         Давай зустрінемося.
Хлопці не люблять довго говорити і щось пояснювати.
— Ну добренько…
Олег міцно притискає її до себе, ніжно цілує. Його очі повні щастям.
… Насправді це лиш мрії… Бо ті, хто йде, насправді потім ніколи не повертаються. Тому в неї і нема новорічного настрою і віри в диво. Тим часом перед Новим роком люди стають добрішими і щирішими. В цей час їм більше віриться, що знайдуть когось, хто їх щиро полюбить. Менше пам’ятають, що всі намагання побудувати стосунки з коханою людиною закінчуються зрадою. Що світом править купка багатіїв, яка залишає нам крихти для виживання. В цей час більше хочеться змінити сіру буденність і почати жити так, як колись мріяли. І, можливо, комусь таки вдасться знайти своє диво…
2012